ПРО ЗИМУ ТА ПИСАННЯ ЛИСТІВ
пишучи лист — адресатом вибравши океан — і тонке чаїне перо
вмокаєш у сіль що росте у воді — що каже нам про усе
навіть почути здатен сей телеграфний стиль — що тавром
горітиме в погляді звіра — Звізда яку сім’ям піску віднесе
за кілька миль — однаково скільки літ прочекаєш щоб хтось
з іншого боку — з інших років записав хроніку зим і кількість води
навіть в останніх днях із газетних статтей зробить реєстр і до-
пише своє невміння чекати — оскарживши стиль писання — а ти:
стиль промовляти до всіх хто не вивчивши мови риб — мовою гризунів
рухами їх — лісом хвостів — слиною що стікає з їх язиків —
мовить тобі про сіль і плоди — зачинивши шухляду снів —
що розриває слово і звук — що солодші за червоні плоди маяків
що соком липким стікають в уголовини — потом любовним — плодом
і здригаються від задоволення — Він лежить наче звір — океан — і ти
біля шерсти його З околиць селища — реченням без крапок і ком —
в сандалях на босу ногу біжить пісня місцевого автора — і між тим
дописуєш першу частину впереміш з вином — яке віді вчора —
приходить сусідська дівчинка що знає про океан більше імен
і більше про сіль яку лиже як карамель — аніж ти зшиток слів змучиш — пори
року мінливі — зима була не найтяжчою — Гнітить затишшя німе
другу частину ніяк не почнеш — бо: 1) кисне вино — 2) дорожчають пера
про що ж ти маєш писати? Про зиму без снігу — про холод дрижачих рук —
про спалені книги за зиму — про попіл від них — за який заплатиш у мерії
бо там не повірять що ліпше спалити — аніж віддати у друк
отак півжиття-півзими серед піску та солі — крикливих жінок — води
звір що з тавром — приходить — наче зелений пагорб вогню й рослин —
мовчки вино і чорнило злиже з підлоги — зникне мов протяг — мов сиґаретний дим —
що ж знову чекати зиму — і слів щоб слова принесли
***
© Василь Махно. Всі права застережені.