НИТОЧКОВЕ ЛЮ…
Ти, як сіра калюжа міста,
в яку додаю кольорових крапель.
І ти стаєш світом,
в якому гублюся.
Даєш мені руку, щоб
бути поряд
адже відстань між нами
не вимірюється кілометрами
й часом.
Ти просто даєш руку,
а я боюся сказати,
що тримаюсь нитками
за небо –
щоб і ти не впав
від зміни кольорів.
***
© Марія Ковалик. Всі права застережені.