* * *
І прагнеш згоріти до тла.
Серед снігу забракне терпіння.
Не біжи. За горою нема
світла мрії – згоряє нетлінно.
А на очі посиплеться попіл.
Так і треба дорогою в рай.
Залиши мені дотик на спомин,
і за рогом будинку – зникай.
Бійся радості. Кроки загубляться –
через сотню доріг не знайдеш.
Догоріти до тла. Без пам’яті
притулитись щокою небес.
***
© Марія Ковалик. Всі права застережені.