* * *
проймає ворог лезами-очима
цією смертю ні не согрішу
палає меч у мене за плечима
та я його виймати не спішу
один лиш рух і ми навіки квити
один лиш зойк і в Леті це ім’я
то чом же болем серце оповите
о Боже мій скажи невже це я
те що душа так пристрасно просила
невже прийшла отримати пора
мій страх і біль то лиш початок сили
нової сили віри і добра
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.