Галина ГЕВКІВ

* * *

З горіха сік тече,
горіх зісохлий…

З горіха сік на чола крапає,
гіркий від блиску.
Як гарно бачить сонце,
що не дбають,
воно нещадно користає шансом,
воно — то мати…

Горіх під ноги котиться,
він знов радіє…

З горіха сік на чола крапає,
смачний без солі.
Не хоче ніч з дитятком
Привітатись,
пісок ще швидше те каміння точить,
пісок — то прадід…

Горіха плоть у калабані —
то сік наплакав…

Він, мов нектар цілющий ясности,
огидний врешті,
декоративною рослиною
ростиме
на кожнім підвіконні стін чавунних.
Істота хвора…

***

© Галина Гевків. Всі права застережені.