* * *
З горіха сік тече,
горіх зісохлий…
З горіха сік на чола крапає,
гіркий від блиску.
Як гарно бачить сонце,
що не дбають,
воно нещадно користає шансом,
воно — то мати…
Горіх під ноги котиться,
він знов радіє…
З горіха сік на чола крапає,
смачний без солі.
Не хоче ніч з дитятком
Привітатись,
пісок ще швидше те каміння точить,
пісок — то прадід…
Горіха плоть у калабані —
то сік наплакав…
Він, мов нектар цілющий ясности,
огидний врешті,
декоративною рослиною
ростиме
на кожнім підвіконні стін чавунних.
Істота хвора…
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.