ТАНЦІ НА СВІТАНКУ
вона опинилася вночі
посеред незайманого храму…
вона не починала танцювати,
але всі вирішили, що так буде краще.
вона була готова
обожнювати жорстокий дощ,
який до болю лагідно пестив абсурдні дахи
і злісно бив по кам’яному обличчі…
а довкола феєрверк…
і дивну музику чути в передмісті…
і так гарно спалює ожеледь
залишок кумедної надії…
залишається розчарування
і ще чути,
як десь далеко гавкає збожеволіле сонце…
і у відповідь йому вона плаче…
та, яка виявилась непотрібною,
та, яку ненавидить коханий дощ…
і вона опинилась в глибинах ранку,
перетворившись на світанок,
на той заплаканий холодний світанок,
який усі на диво солодко проспали…
та чому дике сонце ще досі гавкає?
чи готове було воно
взяти участь у великому перетворенні…
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.