Галина ГЕВКІВ

ЛЮБОВ ДО ЗВІРІВ І ЗІРОК

Коли твою домівку я знайшов,
налив олії на сухі підошви,
корову прив’язав і дзвін спинив.

Тобі пасує цей самотній льох,
цвіте бур’ян на ставнях паперових,
твої страхи з’їдаючи, як хліб.

Рушниця тихо рюмсає в кутку,
моя рука знаходить свіже тіло,
я молоком зап’ю томливу ніч.

Неділя йде, розносить по хатах
святкову пайку каші і застою,
і жаби на кладовищах гудуть

про білий степ, поділений на сни
живих і мертвих, зрячих і сліпих,
і тих, що не занурилися в жах.

***

© Галина Гевків. Всі права застережені.