ТЕМНИЙ АНГЕЛ
По кісточки блукаючи в землі,
він мовчки шию гнутиме лякливу.
Згубивши слід святий в земному злі,
амброзію спиваючи зогнилу,
осліплення благатиме в піснях, —
зненавидить сире він власне тіло,
себе гербом напне на хоругвах,
до ніг припнувши відчай жахно й сміло.
Зрубає всі хрести він при дорозі,
пробивши жили у пітній знемозі,
господній посох прагнучи знайти,
вимахуючи крейдовим протезом,
проціджуючи крик епохи лезом,
впізнати він зуміє слово ТИ.
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.