ОБЛОГА БУДВИ
Втоплéний в морі виє кролем… Так
на ратуші тремтить шматочок дзвону,
коли розп’ятий жар списів навзнак,
в бійницях жах кипить віків законом.
Припнутий відданістю скиглить… Он
венеціанський лев гризе безчесних.
Вода знесе коштовності в полон,
вилизуючи язиком облесним.
Прив’язаний до віри мовчки… Вже
палає Трійця галасом розпусним,
а море здобич ласу стереже —
насититься до краю, ледь не лусне…
Рабів до раю кличуть, мов у пастку,
як не приймають смерть в бою за ласку.
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.