Надія ГАВРИЛЮК

* * *

Заховаю від ока сторонього
За замками свою печаль.
Серце юне із білою скронею –
Зими ранньої срібна печать.

Заховаю свою тривожну,
Нащо знати всім, що там хвища.
Відчиняючи двері кожному,
Не уникне вона чоботища.

А зі слова полову – не зерня
Зроблять ці чужаки подорожні.
Заховаю і лаври і терня,
А вони підуть далі порожні.

***

© Надія Гаврилюк. Всі права застережені.