Надія ГАВРИЛЮК
* * *
Заховаю від ока сторонього
За замками свою печаль.
Серце юне із білою скронею –
Зими ранньої срібна печать.
Заховаю свою тривожну,
Нащо знати всім, що там хвища.
Відчиняючи двері кожному,
Не уникне вона чоботища.
А зі слова полову – не зерня
Зроблять ці чужаки подорожні.
Заховаю і лаври і терня,
А вони підуть далі порожні.
***
© Надія Гаврилюк. Всі права застережені.