Надія ГАВРИЛЮК

* * *

Сто років самоти
Кожен хоч раз відчув.
І чому саме ти
Раптом мене забув?

Може, розбились мрії
Об мур реалій,
Може, немає сили
Крутить педалі.

Може, чужі печалі
Боїшся знати,
Важко ступати далі,
Хрест хочеш зняти.

Може ,ледь жевріє вогник мети,
Може, завмерла пісня твоя,
Думаю: що як забув не ти,

а я?

***