* * *
Боже мій, палає сонце в душу,
Хоч по небу повзають хмарки.
Я з коханням розпрощатись мушу,
Але в мене не сумні думки.
Бо моя печаль, що аж волала,
Вже втомилась. Завжди так бува.
Між зілля сухого проростала
Молода квітневая трава.
Боже мій, спасибі, що не можу
Більше серця краяти собі.
Проліски прив’ялі, висхлі рожі
Най вчорашній лишаться журбі.
День недільний вже благословився.
Я прокинувсь, я не той, що був,
І на панну свою подивився,
І подякував, і враз її забув.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.