Ольга ГЕРМАНОВА

ДЕКАДАНС

Ненароджена думка по світу блукає,
Незакінчена фраза горить на вустах.
В серці морок, і дійсність, мов привид, лякає.
Поглинаючи світло, спускається дах.

Декаданс почуттів перетнув мою долю
Невгамовним бажанням забути про все.
Я простую в життя, та не знаю пароля,
Розважаючи мозок дешевим есе.

Ніч врізається в землю пітьмою розпуки,
Навіть щира природа не любить мене!
В море сліз безупинно занурюю руки,
Та не змити сльозами сумління брудне.

***