* * *
Як страшно, кола ти гаснеш,
Мов ліхтар під нічним дощем,
Ти — все та ж, невмолимо прекрасна,
Тільки в мене у серці — щем.
Ти —все та ж, тільки очі порожні,
Тільки я, о цій темній порі,
Став прозорим. А вітер дорожні
Колиха й колиха ліхтарі.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.