Роман ТРИФОНОВ

* * *

А при вiкнi немає тiней тих,
якi iгнорували випадковiсть.
Це тимчасово. Просто хтось не встиг
черкнути їх, вiрш пишучи натомiсть.

Вони тут є. Їх заштрихують ще.
Цей артефакт пiдробкою не стане.
Вiкно, ледь-ледь покреслене дощем, —
екран перетинання незрiвнянний.

У тишу всi свiтила западуть,
але вони, вiдкинутi нiзвiдки,
залишаться творити свiтло тут,
щоб ствердити: таке буває.
Зрiдка.

***