AD (MARGINEM)
отже колись на солодку лютню
так безжурно ми
вигравали
з готельних вікон безповоротніх
звично мружились
на вокзали
а на бога були ті від’їзди
як позаду всі тризни грізні?
це чудово здається знали
отже тепер на біду і злидні
грати
ставити
нарікати?
побачились у травні зустрілися в квітні
сходили у навіґатор
а на фіґа то було не коханє
і побачення бачиш останнє
це нікому виходить не знати
отже тепер безперечний постскриптум:
навіґатор — кафе
інтернет-бездушне
коханє —
слова душевні на вушко
лютня далеко не скрипка
і позаяк вже не бути разом
ні словам ані жодним образам
“ad” лунає останньо-хрипко
1.10.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.