+ + +
Господь стихи простить
Павло Тичина
за чарку і за стіл читаєш вірші
неначе ідля них сі тайни і письмо
посли зими прозорі і смирніші
і золота бджола – липкого цвіту мох –
віконця Бога ліплені із глини
і голос наче дим над пустерем – і три
особи Божі – книга як години
дописана була час витікав витри –
мував ріку і тінь її спасенну
що з ліній берегів сповзаючи зника
ти з’єднував часів напівпрозору сцену
півкруглий знак питань у коло замикав
в зеленому піску твій паперовий янгол
зимівлю самоти покинув і забув
важку олію сну – і стовбурами яблунь
запахне тьма віків подібна трубу
дорога лиць при рівновазі ліній
лаштуєш кораблі дописуєш стихи
які Господь простить – і з павутин осінніх
витрушуєш бджолу і крилець пил сухий
***
© Василь Махно. Всі права застережені.