* * *
Шкандибає світанок на милицях
В даль, що зорана летом комет,
Хтось незнаний зітхає і дивиться
На міста крізь небесний лорнет.
А міста — мов гігантські термітники:
Метушня, метушня, метушня…
На базари, в музеї й на смітники
Заповзає людська комашня.
І живуть у комфортних домівках
Довгоносики і павуки,
Махаони і божі корівки,
Й екзотичні жуки-диваки.
Тут киплять мурашині баталії
І співає цвіркун навісний,
І розпусних капусниць за талії
Обіймає тарантул товстий.
А жуки, до яких приповзають
Їх жучихи лиш пізно вночі,
Ті, буває, й самі ще не знають,
Що вони вже давно рогачі.
Є тут кузки, а є й скорпіони,
І над нами сузір’я, як сволок.
Нас мільйони, мільйони й мільйони,
Нас крізь лупу вивча ентомолог.
Шкандибає світанок на милицях,
Спочиває туман на дахах.
Ентомолог засмучений дивиться
На огидні розваги комах.
***
© Ольга Башкирова. Всі права застережені.