ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА
В цьому році минуло 120 років з дня народження класика американської поезії, що входив до так званої «Великої п'ятірки», Роберта Лі Фроста. філософсько-гуманістична лірика цього видатного співця Нової Англії вже з'являлася на сторінках періодичних та художніх видань України (див. Всесвіт, 1964, №7; 1974, №3; 1983, №2; Дніпро, 1969, № 1; Прапор, 1976, №7; Жовтень, 1977, №3; зб. Поезія-70; Павличко Д. Світовий сонет, К.,1983) — тож офіційне знайомство поета з українським читачем вже відбулося. Проте ставитися до такого знайомства треба надто обачно. Справа в тому, що сам Фрост цілком серйозно вважав, що поезія — це те, що не може бути перекладеним іншою мовою. Світова мовно-літературна традиція свідчить про те, що існує, звісно, й інша точка зору щодо цього. Та як би там не було, твори сивоголового мудреця з Вермонту не так легко піддаються іншомовній інтерпретації, як це може здатися на перший погляд «особам не втаємниченим».
Складна поетична структура Фростового вірша має в своїй основі такі образні складники, як прихований, то в більшій, то в меншій мірі, але завжди з неабиякою майстерністю, філософський підтекст та, як правило, вишуканий виражальний каркас, що будується за допомогою специфічних синтаксичних сполучень та витончених формотворчих засобів. Поет досконало володіє звуковою символікою та іншими «секретами» звукової організації поетичного тексту. Він не рідко вимуровує свою поетично-образну будівлю з мовно-стилістичних та ідіоматичних асоціацій, алюзій, полісемії, що без поглиблених знань мови та світової літератури унеможливлює розуміння його творів. Фрост ще не відкритий повністю навіть у себе на батьківщині, і тому відтворення його творчої спадщини вимагає насамперед її глибокого філологічного та естетико-філософського вивчення.
Роберт Фрост ще не постав перед нами у всій своїй силі і красі. Він чекає на своїх відкривачів, як майстрів перекладу, що допоможуть нам піднятися на його версифікаційні змістовні вершини, так і на вдумливого читача.
Більшість віршів, що подаються у цьому невеличкому розділі, публікуються в україномовній інтерпретації вперше.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.