Глянь, як біжить хазяйка, щоб зловить
Одне з своїх курчат, яке втекло;
Своє дитя покинувши на мить
В надії, що сидітиме само.
Та лишене дитя за нею йде
І плаче, щоб лише догнати ту,
Яка перед його лицем гряде,
Забувши про дитини самоту.
Так ти женеш за тим, хто відлетів,
А я, мов то дитя, слідком іду.
Як зловиш свою ціль, то й поготів,
Як мама, поцілуй мене в бігу.

Я помолюсь, щоб повернувсь твій Віль,
Бодай обернешся і втишиш біль.

* * *

Lo! as a careful housewife runs to catch
One of her feather'd creatures broke away,
Sets down her babe, and makes all quick dispatch
In pursuit of the thing she would have stay;
Whilst her neglected child holds her in chase,
Cries to catch her whose busy care is bent
To follow that which flies before her face,
Not prizing her poor infant's discontent:
So runn'st thou after that which flies from thee,
Whilst I thy babe chase thee afar behind;
But if thou catch thy hope, turn back to me,
And play the mother's part, kiss me, be kind;
    So will I pray that thou mayst have thy Will,
    If thou turn back and my loud crying still.