CXLI.

Повір, очима не люблю тебе,
Бо очі бачать в тебе помилки,
Та доки серце любить — я, проте,
На злість очам люблю тебе таки.
Не бавить вух моїх і твій язик,
Ні ніжних дотиків твоїх бальзам,
Ні запах, присмак, наче клик
До зустрічей з тобою сам-на-сам.
Та п'ять думок моїх і змислів п'ять
Не змилять серця, щоб тобі служить,
Щоб мужеську прикмету показать:
Слугою серця твого залишить.

І це мене турбує лиш, що та,
Яка на гріх манить, моя біда.

* * *

In faith, I do not love thee with mine eyes,
For they in thee a thousand errors note;
But 'tis my heart that loves what they despise,
Who, in despite of view, is pleas'd to dote.
Nor are mine ears with thy tongue's tune delighted;
Nor tender feeling to base touches prone.
Nor taste nor smell desire to be invited
To any sensual feast with thee alone:
But my five wits nor my five senses can
Dissuade one foolish heart from serving thee,
Who leaves unsway'd the likeness of a man,
Thy proud heart's slave and vassal wretch to be:
    Only my plague thus far I count my gain,
    That she that makes me sin awards me pain.