CXIV.

Чи дух мій, коронований тобою,
П'є лихо монарха, підробку цю?
Чи радше зір мій бачить річ такою,
Любов твоя вчить цю алхемію?
Зробити з монстрів і речей потворних
На херувимів схожих, як є ти,
Творити із поганих гарні форми,
Щоб лиш об'єкт до ладу привести?
Це вперше я підлесливість цю бачу,
Й моя душа цей трунок вперше п'є,
І зір мій знає, хто цей смак спартачив,
Й кому зготовлений цей келих є.

Як це отрута, менша і вина,
Мій зір це бачить й перший почина.

* * *

Or whether doth my mind, being crown'd with you,
Drink up the monarch's plague, this flattery?
Or whether shall I say mine eye saith true,
And that your love taught it this alchemy,
To make of monsters and things indigest
Such cherubins as your sweet self resemble,
Creating every bad a perfect best,
As fast as objects to his beams assemble?
O,'tis the first, 'tis flattery in my seeing,
And my great mind most kingly drinks it up:
Mine eye well knows what with his gust is 'greeing,
And to his palate doth prepare the cup:
    If it be poison'd, 'tis the lesser sin
    That mine eye loves it and doth first begin.