LXXXVIII.

Якщо ти схильний відпустить мене,
Мої заслуги замінить в зневагу,
Я при тобі, щоб боронить тебе,
Клятвопорушника, й твою повагу.
Ти краще знаєш слабості мої,
Про відхід твій спишу я цілу главу,
Всі помилки, неслави рушії,
Щоб, втративши мене, здобув ти славу.
І я при тому скористаю теж,
Щоб зосередити думки на тебе,
І рани, що самий наніс, береш
Як перевагу; в мене більш ніж треба.

Така моя любов. Тобі належу
І для твого добра все зле змережу.

* * *

When thou shalt be dispos'd to set me light,
And place my merit in the eye of scorn,
Upon thy side against myself I'll fight,
And prove thee virtuous, though thou art forsworn.
With mine own weakness being best acquainted,
Upon thy part I can set down a story
Of faults conceal'd, wherein I am attainted;
That thou in losing me shalt win much glory:
And I by this will be a gainer too;
For bending all my loving thoughts on thee,
The injuries that to myself I do,
Doing thee vantage, double-vantage me.
    Such is my love, to thee I so belong,
    That for thy right myself will bear all wrong.