LXIII.

Моє кохання раньше ніж тепер
Я є — поранений рукою Часу,
Коли годин рахунок кров пожер
Й у зморщки зрив чоло, — тоді ще красень
Він мандрував у віку темну ніч
Й краса, що королем його зробила,
Зникає, чи вже зникла в нього з віч
І вкрала скарб, яким весна дарила.
Для того часу я кріплю себе
Від гострого ножа старого віку,
Щоб не відрізав з пам'яті тебе —
Красу солодкого кохання звіку.

Його красу знайдуть у віршах цих,
Що житимуть і він, зелений, в них.

* * *

Against my love shall be, as I am now,
With Time's injurious hand crush'd and o'erworn;
When hours have drain'd his blood and fill'd his brow
With lines and wrinkles; when his youthful morn
Hath travell'd on to age's steepy night;
And all those beauties whereof now he's king
Are vanishing or vanish'd out of sight,
Stealing away the treasure of his spring;
For such a time do I now fortify
Against confounding age's cruel knife,
That he shall never cut from memory
My sweet love's beauty, though my lover's life:
    His beauty shall in these black lines be seen,
    And they shall live, and he in them still green.