Як твій слуга, що можу я зробить,
Хіба очікувать твоїх бажань?
Мій цінний час короткий для завдань
Чи для послуг, хіба тобі служить.
І не кляну я безмір всіх годин,
Як при годиннику стежу нераз,
Не нарікаю на похмурий час,
Коли слугу ти кинув раз один.
І не питаю з заздрости, де ти,
Що робиш, з ким; не мислю про ніщо,
Лиш, як сумний слуга, вдоволен, що
І там де ти, міг щастя принести.

Любов з твоєї волі дурнем зве,
Щонебудь зробиш, не прийме за зле.

* * *

Being your slave, what should I do but tend
Upon the hours and times of your desire?
I have no precious time at all to spend,
Nor services to do, till you require.
Nor dare I chide the world-without-end hour
Whilst I, my sovereign, watch the clock for you,
Nor think the bitterness of absence sour
When you have bid your servant once adieu;
Nor dare I question with my jealous thought
Where you may be, or your affairs suppose,
But, like a sad slave, stay and think of nought,
Save where you are how happy you make those.
    So true a fool is love that in your will,
    Though you do anything, he thinks no ill.