LV.

Ні мармур, ні золочен монумент
Князів не може пережить цих рим,
І ти, як вірша цього компонент,
завжди заблиснеш сяєвом ясним.
Війна нещадна статуї змете,
Вогонь понищить будівельний труд,
Ні Марса меч й пожежа не зітре
Того, що в пам'яті на незабудь.
Так проти смерти й ворогів тупих
Вперед ти підеш і хвала твоя
Віднайде місце й у нащадків тих,
Що понесуть цей світ аж до кінця.

По Суд Страшний, що воскресить твій прах,
Живеш в цім вірші і в моїх очах.

* * *

Not marble, nor the gilded monuments
Of princes, shall outlive this powerful rime;
But you shall shine more bright in these contents
Than unswept stone, besmear'd with sluttish time.
When wasteful war shall statues overturn,
And broils root out the work of masonry,
Nor Mars his sword nor war's quick fire shall burn
The living record of your memory.
'Gainst death and all-oblivious enmity
Shall you pace forth; your praise shall still find room
Even in the eyes of all posterity
That wear this world out to the ending doom.
    So, till the judgment that yourself arise,
    You live in this, and dwell in lover's eyes.