XXIII.

Немов непідготовлений актор,
Що у страху виходить поза ролю,
Чи той шаленець, що зірвався з шор,
Де надмір почуттів дасть серцю волю,
— Так я, в страху за себе, і забув
Готову церемонію кохання
Та й силу почуттів моїх пригнув
Перезаряд від мого залицяння.
То ж хай мої книжки всю красномовність,
Всі почування мовчазного серця,
Що від кохання втратило тактовність,
Розкажуть більше, ніж язик дотерся.

Учись читать про мовчазне кохання:
Очима чути — дотеп відчування.

* * *

As an unperfect actor on the stage,
Who with his fear is put besides his part,
Or some fierce thing replete with too much rage,
Whose strength's abundance weakens his own heart;
So I, for fear of trust, forget to say
The perfect ceremony of love's rite,
And in mine own love's strength seem to decay,
O'ercharg'd with burden of mine own love's might.
O, let my books be then the eloquence
And dumb presagers of my speaking breast,
Who plead for love, and look for recompense,
More than that tongue that more hath more express'd.
    O, learn to read what silent love hath writ:
    To hear with eyes belongs to love's fine wit.