Борис Грінченко
27.11.1863–23.04.1910
1880
1881
1882
1883
1884
1885
Присвячую М.Г.
Нудьга
Подивись!
1887
1888
Весняні сонети
“Весна іде! В повітрі молодому…”
“Весна іде! Її дихання чую…”
“Весна прийшла! Гаї зазеленіли…”
“Іди у гай! Життя такої сили…”
“Вона співа, що згинули морози…”
“Вже в далині високій сяють зорі…”
“Рясний садок і затишний я знаю…”
“Вона! Вона! Я бачу — між кущами…”
“Я ніч не спав,— заснуть не мав я сили…”
“Скоріш! Скоріш! Од сірого туману…”
“Лежали скрізь замети сніговії…”
“І світ воскрес! І, працівник великий…”
“В степу рвачкий на волі вітер віє…”
“Та де вона? Невже її й не мати?..”
1889
1890
1891
1892
1895
1896
До народу українського
Кури та ластівка
1898
1900-1903