Марина ЦВЄТАЄВА (в перекладі О. Кирилової)

* * *

“Чтоб высказать тебе…”

Щоб переповісти тобі… Віршем
Не вийде — затісні вже рими й міри!
Замало на такий болючий щем
Всього Расіна й усього Шекспіра!

“На болі незліченні — ліки літ…
На сльози завжди знайдеться розрада…”
Та ж був один у Федри — Іпполіт,
І був — один Тезей у Аріадни!

Ні берегів, ні меж моїй журбі!
Й повідомляю, раптом збившись з ліку,
Що ти віднині втілюєш собі
Усіх у світі втрачених одвіку!

Яких ще сподівань, коли тебе
Жадаючи, болить мені повітря,
І Наксосом зробивсь мені хребет,
І кров — клепсидрою тортур повільних!

Марнота марнувань! — вона в мені
Давно без дня: безодня! Брешуть дати
Без тебе марних календарних днів.
Не Аріадна я — суцільна втрата!

О, де хоч тінь твою перепинить?
Небачений мій — так і не побачу!
І чую, як дротами стугонить
Ця туга, й до стовпа припавши, плачу.

***