Марина ЦВЄТАЄВА (в перекладі О. Кирилової)

* * *

“Ночи без любимого — и ночи…”

Ночі без коханого, і ночі
З некоханим, й велетенські зорі
Над обличчям розпашілим, й руки,
В розпачі простерті до Того,
Хто не був ніколи і не буде,
Хто не може бути, й певно, є…
І сльоза дівчатка за героєм,
І сльоза героя за дівчатком,
І важезні брили, що на грудях
Тих, хто неминуче мусить — там…

Знаю все, що вже було і буде,
Всю глуху і глупу таємницю,
Що на темній незбагненній мові
Людській називається Життям.

***