Марина ЦВЄТАЄВА (в перекладі О. Кирилової)

* * *

“Только живите! — Я уронила руки…”

— О, тільки будьте, благаю! — І я безсило
Руки впустила й припала до них чолом.
Так молода Стихія слухає Бога
В полі якомусь, в годину темну й лиху.

І на високу хвилю подиху в грудях
Владна долоня спадає — наче з небес.
Й тихі вуста припадають до вуст тремтливих.
Так молоду Стихію слухає Бог.

***