Марина ЦВЄТАЄВА (в перекладі О. Кирилової)

* * *

“Так, от века здесь, на земле, до века…”

Так у світі одвіку-віку й донині,
І тепер, і знов
Крадькома судилося безневинним
Звідати любов.

У калюжі оступайсь, на камінні
Стиха ворожи,
І пильнуй, чи йде — не твоя дружина —
Чоловік чужий!

Щастя вбоге! у всього світу в пастці!
Без квартир, речей…
Боже, це міське безталанне щастя
Крадених ночей!

— Чи не стежать? — біля кожної брами
Цілуватись в кров…
— Так росте під всіма дощами й вітрами
Крадена любов.

***