Марина ЦВЄТАЄВА (в перекладі О. Кирилової)

* * *

“Ты проходишь на Запад Солнца…”

Ти ідеш на світло заграви
У свої вечірні світи.
Ти минаєш в світло заграви
Й завірюха мете сліди.

Повз вікно моє полум’яне
Йдеш, далекий і мовчазний,
Тайновидцю мій незрівнянний,
Світлий праведнику мій.

Я на тебе не зазіхаю —
Не від світу цього твій шлях,
У долоню, як не кохаю,
Не встромлю цілування цвях.

Напівголоса не покличу,
І у натовпі не торкну,
Перед світлим твоїм обличчям
Тільки подумки присягну.

І під снігом важким впаду я
На коліна в глибокий сніг,
І в ім’я твоє поцілую
Сніг, що ніг торкався твоїх.

Де, величний і незворушний,
В холоднечі пройшов німій,
Мій Всевишній і мій Вседушний,
Ти, Всевладцю душі моїй!

***