Марта ТАРНАВСЬКА

ЛИСТ ДО РІО

…жонґлер водить пальцем по ґлобусі,
а нас там нема.
          Віра Вовк. Триптих.

Bliss was it in that dawn to be alive,
but to be young was very heaven!
          William Wordsworth

Віро, чи чуєш в далекому Ріо?
Ми є! Ми з’явились на ґлобусі!
Метеором несподіванки для світу,
що зустрів нас переляком, упередженням.
Міняються скалі вартостей:
вороги виявляються потенційними союзниками,
а друзі — гіпокритами, еґоїстами,
що хочуть зберегти за собою
виключну монополію на свободу.
Але ми є, ми будемо!
Мої плечі сьогодні випрямлені новою гідністю,
я часто усміхаюся, читаючи світову пресу.
Ми вийшли на арену з піднятою головою
і нас — нарешті! — помітили.
Яке щастя дожити до цього чуда,
коли мрія приречених стає буденною дійсністю,
коли вже не кров революціонерів,
а розважливий розум державників,
не крик руїнників, а впертий труд реформаторів
будують справжнє майбутнє.
Ми є, ми будемо. Нас не зможуть більше заперечити.
Випиймо, Віро, шампанського
за наше завтра. Будьмо!

30 серпня 1991