Анатолій ТАРАН

ПЕЧАЛЬ ЦВІТІННЯ

Похований тут не один солдат –
Веселі хлопці, молоді та гарні.
До обеліска туляться щосвят
З усіх боків вінки багатобарвні.
Між них, здається, трауру нема,
Лиш від гілок хрещаті чорні тіні,
Лиш каменю трагедія німа,
Лише печаль у повному цвітінні…
Вінки приходять з далеч-далини,
З отих часів, що тридцять років тому,
Вплітають між троянди полини
Та ще вплітають хлібний запах дому.
Утрачене не повернуть назад, –
Філософи речуть на те і вчені…
До обелісків туляться щосвят
Вінки – немов солдатські наречені.

1971

Джерело: друковане видання.