Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Дванадцята, чуєш?..

На ратушній вежі, вгорі,

невидимий Хронос

розмірене бамкає в дзвони,

і дивиться ангел

    ліпний

 крізь густі виногрона

на сонні крамнички,

 на мури і на ліхтарі.

Ми тут промайнемо…

 Незчувшись…

            Крилом до крила…

Дванадцять апостолів слова…

     Тринадцятий — Юда…

Святі письмена

   підійнявши з єлею і бруду

і знявши полуду

    з очей, що не бачили зла.

Ми тут промайнемо…

 Дванадцята…

            Вийшовши з черг,

зі скриньки поштової

   вибравши свіжі газети,

зцілятимем світ,

    спостерігши за водами Лети

листочок оливи,

і горлицю,

    й Ноїв ковчег.

***