Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Чуть помедленнее, кони…
                    В. Высоцкий

Коли людина потрібна всім —
вона не потрібна нікому.
Оскома до ролей. Оскома до слів.
До сподівань оскома.
А ти припалиш від болю ніч
і попіл недбало струсиш.
А ти спитаєш, чому пісні
не дивляться нам у душі.
І я недбало згорну сувій
ночей від сум'яття білих.
І я спитаю, чому пісні
ми в душах своїх убили.
І я спитаю, куди іти,
куди прихилити голос…
На слово честі і чистоти
у цілому світі голод!
Ну що я можу? Чому стою?
Кого поіменно кличу?
Чому вагаюсь? Чому боюсь
очима врости у вічі?
До кого рветься моя душа
і де назавжди потоне —
усім далека, усім чужа,
у клітці зі скла й бетону?!
Ну що я можу? Рука в руці,
а серце уже відсутнє…
І коні дикі, шалені ці
не стримати — хай несуться!

***