Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Ковток повітря. Ще один ковток.
Звичайний. Звичний. Може, не останній.
Земля зробила ще один виток
навкруг осі, біля космічних станцій.

Комусь не спиться: світиться вікно.
З орбітою зливається супутник.
П'яничка, допиваючи вино,
замислюється: “Бути чи не бути?”

Нічна фіалка струшує росу.
Закохані цілуються у парку.
Запитливо вдивляється Ісус
з розп'яття почорнілого: “Чи варто?”

Вервечки залишаються від зграй.
Холодний вітер шарпає афішу.
На розі зупиняється трамвай
і гальмами врізається у тишу.

Звичайна ніч. Безсоння. Самота.
Безодня неба. Місячна дорога.
Ковток повітря. Зціплені уста.
Протяжний зойк “швидкої допомоги”.

***