Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Грає жінка на акордеоні
у вікні дитячого садка.
Сивина їй падає на скроні
і тремтить на клавішах рука.

Голуби зливаються з блакиттю
і зникають в мороці віків.
І ніхто не важиться схопитись,
відізватись голосом дзвінким.

Дотліває пісня про калину,
про садок, криницю і дівча —
Голуби злітають. Україна
до старого тулиться плеча.

***