Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Діти божі — земні поетки,
світлячки в оболонках ветхих,
яснозорі, сумні сивіли…
Без любові вам світ немилий.
Без любові мовчать пророцтва,
а любов та — як губка з оцтом,
що розп'ятій душі для тями
між безумствами й каяттями.
А любов та — мов крик совиний,
наче постріл глухий у спину,
незбагненна і неприйнятна,
всепрошаюча і всеядна,
всепроникна і всеочисна…
Сублімована до вітчизни.

***