Андрій ШКОЛА

КОХАНЦІ

Не можу без. Життя одне. Віддай себе, забудь про всесвіт.
Вчорашній день минув уже, і нас неспокій стереже,
Зламай кайдани, досить жертв, бо час — проклятий людожер —
Умчить в минуле, все мине, і ранок — сіра безвість,

Переплетись в перплетінь, вкради у сонця власну тінь
І головою сторч у вир, у дотик, хижий, наче звір,
У забуття, у крик сови. І не підвести голови.
Тонути в золотім чутті і пережити сто життів.

І корчить тіло струм лихий, і чорноти солодкі гони,
І смерть, й народження, й життя, і неприйдешність майбуття,
І пристрасті гарячий стяг. Я так до тебе руки тяг.
І ось нарешті всі гріхи. Летим, де сонць мільйони.

***