CLIII.

Заснув, відклавши стріли, Купідон,
А дівчина Діяни, як на зло,
Вхопила цей його святий вогонь
І вкинула в холодне джерело,
Яке сповнилось цим вогнем любви
І переносить цей кохання жар
В гарячій купелі, що довели,
Хто лік знайшов тут від хворіб-примар.
Та блис вогонь в коханої очах,
Стріла його в мою попала грудь,
Я порятунку в купелі запраг,
Та не знайшов його; бо і не будь

Рятунку від води, коли вогонь,
В очах коханки скресне Купідон.

* * *

Cupid laid by his brand and fell asleep:
A maid of Dian's this advantage found,
And his love-kindling fire did quickly steep
In a cold valley-fountain of that ground;
Which borrow'd from this holy fire of Love
A dateless lively heat, still to endure,
And grew a seething bath, which yet men prove
Against strange maladies a sovereign cure.
But at my mistress' eye Love's brand new-fired,
The boy for trial needs would touch my breast;
I, sick withal, the help of bath desired,
And thither hied, a sad distemper'd guest,
    But found no cure: the bath for my help lies
    Where Cupid got new fire, my mistress' eyes.