CLII.

Клятвопорушник в тім коханні я,
Та двічі ти порушила клятву,
Обітницю зламала й почуття,
Впадала раз в ненависть, раз в любву.
Чом звинувачую тебе за дві,
Як двадцять я зламав, я — віролом,
Я обіцяв зловживання тобі
І втратив віру в тебе я цілком.
Бо присягався я на доброту,
Любов і вірність, щоб піднять тебе,
А наложив на очі сліпоту
Й присяг на те, чого не бачив вже.

Я чесно присягав, вина моя:
Не правда у присязі, а брехня.

* * *

In loving thee thou know'st I am forsworn,
But thou art twice forsworn, to me love swearing;
In act thy bed-vow broke, and new faith torn,
In vowing new hate after new love bearing.
But why of two oaths' breach do I accuse thee,
When I break twenty? I am perjur'd most;
For all my vows are oaths but to misuse thee,
And all my honest faith in thee is lost:
For I have sworn deep oaths of thy deep kindness,
Oaths of thy love, thy truth, thy constancy;
And, to enlighten thee, gave eyes to blindness,
Or made them swear against the thing they see;
    For I have sworn thee fair; more perjur'd I,
    To swear against the truth so foul a lie!