CXXXIX.

Не вимагай, щоб я до фальшу звик,
Що нетакт твій мені у серце ліг,
Очима не рани, хай вже язик
Насильством, не мистецтвом переміг.
Скажи, що закохалась. Не криви
При тому, серденько, очей своїх;
Пощо ранити хитрістю, коли
Ти володарка почувань моїх.
Пробач мені. Та зна моя любов,
Що погляди її — це вороги,
І кидає вона їх знов і знов,
Щоб нанести і другим ще біди.

Та не роби того так для дозвіль:
Вбий поглядом мене, втиши мій біль.

* * *

O, call not me to justify the wrong
That thy unkindness lays upon my heart;
Wound me not with thine eye, but with thy tongue:
Use power with power, and slay me not by art.
Tell me thou lov'st elsewhere, but in my sight,
Dear heart, forbear to glance thine eye aside:
What need'st thou wound with cunning, when thy might
Is more than my o'erpress'd defence can bide?
Let me excuse thee: ah! my love well knows
Her pretty looks have been mine enemies;
And therefore from my face she turns my foes,
That they elsewhere might dart their injuries:
    Yet do not so; but since I am near slain,
    Kill me outright with looks, and rid my pain.