CXXIII.

Не тішся, Часе, що змінився я,
Ті піраміди, що даєш їх міць,
Для мене не нова, штучна плутня,
Це тільки ретуш попередніх лиць.
Наш строк короткий, тож і дивно нам,
Що ти впихаєш в нас те, що старе,
І підробляєш радше, як наш крам,
Ти думай, що ми чули вже про те.
Себе твоїм реґістрам я не здам,
Минуле й теперішнє не манить,
Рекорди й те, що бачим, лиш обман,
Що мусиш в поспіху більш-менш робить.

На це клянусь, так буде; правди ці
Держу на прю тобі й твоїй косі.

* * *

No, Time, thou shalt not boast that I do change:
Thy pyramids built up with newer might
To me are nothing novel, nothing strange;
They are but dressings of a former sight.
Our dates are brief, and therefore we admire
What thou dost foist upon us that is old;
And rather make them born to our desire
Than think that we before have heard them told.
Thy registers and thee I both defy,
Not wondering at the present nor the past,
For thy records and what we see doth lie,
Made more or less by thy continual haste.
    This I do vow, and this shall ever be;
    I will be true, despite thy scythe and thee.