CXIX.

Яку мікстуру спив я з сліз Сирен,
Сфільтровану й, мов пекла глиб, гидку,
І страх в надіях, а надій в страху
Шукав, на перемогу все ладен.
Які гріхи у серці я вчинив,
Коли воно у мене без вини,
Як очі від небес далечини
Дійшли у розпач, божевільний зрив.
Користь від зла! Тепер я знаю, що
Найліпше, як це краще робить зло:
Зруйнована любов, як наново
Росте, то краща й ліпша, ніж було.

З докором вернусь в суть свою назад
І більш користі в мене, ніж витрат.

* * *

What potions have I drunk of Siren tears,
Distill'd from limbecks foul as hell within,
Applying fears to hopes, and hopes to fears,
Still losing when I saw myself to win!
What wretched errors hath my heart committed,
Whilst it hath thought itself so blessed never!
How have mine eyes out of their spheres been fitted
In the distraction of this madding fever!
O benefit of ill! now I find true
That better is by evil still made better;
And ruin'd love, when it is built anew,
Grows fairer than at first, more strong, far greater.
    So I return rebuk'd to my content,
    And gain by ill thrice more than I have spent.