CXVIII.

Так як, щоб загострити апетит,
Жадобою підсилюєм наш смак, —
Щоб запобігти нам хворіб наліт,
Хворіємо, щоб їх позбутись так.
Твоїх я певний ситих солодів,
Харч приправляю сосом гіркоти,
Від допомог я хворий, зрозумів,
Що треба і мені захворіти.
Так то в коханні: Слабости нема,
Й ти помилково впевнений, що є,
Здоровий свій лікуєш стан дарма,
Що добрим ходом виліковує.

Так збагативсь я правдою одною:
Труїть лік тих, хто хворий став тобою.

* * *

Like as, to make our appetites more keen,
With eager compounds we our palate urge;
As, to prevent our maladies unseen,
We sicken to shun sickness when we purge;
Even so, being full of your ne'er-cloying sweetness,
To bitter sauces did I frame my feeding;
And, sick of welfare, found a kind of meetness
To be diseas'd, ere that there was true needing.
Thus policy in love, to anticipate
The ills that were not, grew to faults assur'd,
And brought to medicine a healthful state,
Which, rank of goodness, would by ill be cur'd;
    But thence I learn, and find the lesson true,
    Drugs poison him that so fell sick of you.