CXVI.

Ніякої не ставлю перешкоди
У шлюбі вірних душ. Це не любов,
Що змінюється з змінами нагоди,
Чи слуха до несталости підмов.
О, ні! Любов — це той постійний знак,
Що бурі зустрічає непохитно,
Це провідна зоря, немов маяк,
Для човна, що вітрила випне.
Любов — не служка Часу, хоч держить він
Рум'яність губ і щік в крузі серпа;
Її не змінить хід годин і тижнів,
А лиш підтвердить, що вона трива.

Як це помилка та й у мене довід,
Я не писав би й не було б любови.

* * *

Let me not to the marriage of true minds
Admit impediments. Love is not love
Which alters when it alteration finds,
Or bends with the remover to remove:
O, no! it is an ever-fixed mark,
That looks on tempests and is never shaken;
It is the star to every wandering bark,
Whose worth's unknown, although his height be taken.
Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks
Within his bending sickle's compass come:
Love alters not with his brief hours and weeks,
But bears it out even to the edge of doom.
    If this be error, and upon me prov'd,
    I never writ, nor no man ever lov'd.