CX.

На жаль, це так! Ходив я тут і там,
На показ блазня з себе я робив,
Міняв думки й за безцін цінний крам,
І давні залицяння відновив.
Це правда: я дививсь на істину
так зкоса, та до розуму прийшов,
Цей ухил юність серцю дав нову,
Доводить й слабший твір мою любов.
Все це було, твоє ж — що без кінця:
Не дасть на пробу свіжий апетит,
Щоб звірити, чи справжня дружба ця —
Ти — бог кохання, все мій фаворит.

Прийми мене, це мій небес трофей,
До чистих, любих так, твоїх грудей.

* * *

Alas! 'tis true I have gone here and there,
And made myself a motley to the view,
Gor'd mine own thoughts, sold cheap what is most dear,
Made old offences of affections new;
Most true it is that I have look'd on truth
Askance and strangely; but, by all above,
These blenches gave my heart another youth,
And worse essays prov'd thee my best of love.
Now all is done, have what shall have no end:
Mine appetite I never more will grind
On newer proof, to try an older friend,
A god in love, to whom I am confin'd.
    Then give me welcome, next my heaven the best,
    Even to thy pure and most most loving breast.