XCVII.

Як схожа на зиму відсутність ця
Моя, рік насолод промчав бігом!
Як холод я відчув і темінь дня!
Старого грудня вбожество кругом!
А всеж пропалий час це літа час,
Багата осінь, в полозі тепер,
Вже носить раннього плода вантаж,
Вдови утроба, хоч вже муж помер.
Цей результат рясний згадав мені
І про сиріт, безбатченків-плодів;
Бо ждуть тебе розваги ще літні,
Й тебе нема, замовк і спів птахів:

Якщо співають, то нудні вони,
Аж блідне листя в боязні зими.

* * *

How like a winter hath my absence been
From thee, the pleasure of the fleeting year!
What freezings have I felt, what dark days seen!
What old December's bareness everywhere!
And yet this time remov'd was summer's time,
The teeming autumn, big with rich increase,
Bearing the wanton burden of the prime,
Like widow'd wombs after their lords' decease:
Yet this abundant issue seem'd to me
But hope of orphans and unfather'd fruit;
For summer and his pleasures wait on thee,
And, thou away, the very birds are mute:
    Or, if they sing, 'tis with so dull a cheer,
    That leaves look pale, dreading the winter's near.